Рецензия на книгу «Сяйво»

У цього шикарного готелю в горах — лиха слава. Колись там сталася страшна трагедія. Тому взимку в його стінах лишаються тільки привиди... Але цього разу опинитися тут не пощастило одній звичайній родині — батько Денні найнявся доглядачем пансіонату. Саме в готелі п`ятирічний Денні дізнався, що він «сяє»: хлопчик може бачити справжніх його мешканців і знає, що ховається за дверима кожного із сотні порожніх номерів... Але йому відкриваються не тільки жахливі події, які сталися тут у минулому. Він може передбачити, яка страшна небезпека чекає на його близьких...

Ця книжка залякає вас до смерті... Її кінцівка — справжній вибух! У всіх сенсах цього слова. Cosmopolitan

Цей роман, від якого по спині бігають мурашки, переслідуватиме вас... Від нього холоне кров у жилах, а серце шалено калатає від страху... Nashville Banner Показать

«Сяйво» Стивен Кінг

Моє знайомство з Кінгом продовжується. На це раз "Сяйво", яке виявилось ще кращим від "Кладовища домашніх тварин". Бестселер, цим все сказано. А моє захоплення Кінгом цементується.

Сам роман доволі об'ємний і складається з п'яти частин.

По традиції, Кінг черпає своє натхнення з якихось пережитих моментів і снів. Цей твір є навіть трохи автобіографічним. Кінг спроектував свої страхи в цю книгу, в головного героя - Джека.
Тут описуються доволі поширені життєві проблеми - алкоголізм і домашнє насильство. І все приправлене зверху містикою. Гримуча суміш, як на мене.

Цікаво подається сам текст. Мені така манера подобається. Від трьох героїв по окремості - письменника-алкоголіка Джека, його дружини Венді, і його сина Денні.
Кожний герой зі своїми унікальними характерами.

Джек, амбіційний молодий чоловік, якого, все ж таки, губить залежність від алкоголю. Алкоголь, як тут показано, ламає все життя. Якщо провести аналіз від самого початку...
Він дуже любить свого сина, але "Оте Погане" має над ним неабияку владу...

Венді, дружина, яка має дещицю "сяйва", та й то, скоріш всього, через материнство. Бо "всі матері троха сяють, принаймні, допоки їхні діти не виростають достатньо, аби самим собі давати раду". Вона має занижену самооцінку, не без допомоги своєї матері. Що й виливається у ревнощі через стосунки Джека і Денні.

І Денні, син цих батьків, із дуже потужним "сяйвом", яке приглянулось господарю готелю. Хлопчик, п'ятирічний, але не на свої роки вже розвинутий. Хлопчик, який сильніший за своїх батьків.

Ще однією дійовою особою буде "ніггер" Хеллоран, теж із "сяйвом", який буде потім допомагати з тлумаченням того дару, і вмінням користуватись. А згодом і в порятунку.

Книга читається легко, з поступовим нагнітанням атмосфери. Взагалі можна сказати що це книга - атмосферна! Саме більше вразили моменти з описанням номеру 217, бетонної труби на дитячому майданчику і бальної зали. О-о-о, бальна зала, взагалі, шикарно!!! Я туди, прямо таки, перенісся. Сам готель, в якому проходять все це дійство книги, являється, як на мене, таким собі уособленням клаустрофобії. Хоч сам по собі він великий і є там і майданчик, і прилегла територія, але коли цей готель відрізає від цивілізації природа, тоді і починається жах. Безвихідь...

Книга має чудовий переклад. Хоча і не без помилок. Але вони не значні і загального враження не погіршують.

Тому - 5/5.
P.S. А тут ще й продовження роману - "Доктор Сон", тому я в передчутті, потираючи руки!

Ваше сообщение по теме:

Прямой эфир

Рецензия недели

Ритуал

«Ритуал» Адам Нэвилл

Четверо английских хорошо упитанных мужчин в самом расцвете сил отправились в турпоход по местам боевой славы шведско-норвежских троллей. Так как двое из них были выше средней упитанности и... Читать далее

Lemonstra Lemonstra3 дня 27 минут назад

Все рецензии

Реклама на проекте

Поддержка проекта BookMix.ru

Что это такое?