«- Гей... - гукнув тихо. - Іди до мене...
У його обіймах так радісно померти, та радості нема - невблаганний час знай капає на мізки: "Жива і житимеш дівко!"»
«- А кажеш, нічого не вмієш робити. - І краплі іронії не розчути. - Співаєш гарно.
- То слухай! - гнівається. І ще голосніше: - Минуло немало часу відтоді, як я прийшла...
- А далі?
Майка замовкає, усміхається тоскно.
- Я прийшла...Чого тобі ще?»
«- Гроші, шмотки, кар'єра - фігня! - казав. - Спершу себе сотвори... Пізнай світ, людей, традиції, історію, культуру, щоби знати, де ти є посеред них. Лети легкою пташкою, бо бід немає. Їх придумали люди...»
«Кохання - одне-єдине, та ти розумієш це тільки після того, як пізнаєш його... А до того блукаєш сліпий, кидаєшся на всіх інших... Кажеш їм - люблю, але жити... жити без них можеш!»
«Історія ж, котра не стає культурою - оповіддю, текстом, задокументованою людською "сторі" про гнів і страждання, любов і віру, - завжди приречена залишатися всього тільки відкритою зоною політичних спекуляцій. І не більше.»
Для меня книги делятся на две категории: те, которые заставляют задуматься, и те, которые заставляют искать дополнительную информацию о том, о чем ты никогда не задумывался. Вот «Путь... Читать далее