Автор месяца

Цитаты из книги «Гессі»

У затишному світі, що нагадує часи Belle Époque, де люди дбають передусім про мистецькі насолоди, танцювальні вечірки й вишукані манери, живе 15-річна Гестія Амалія. Проте її життя незбагненним чином перетинається з іншим світом — невидимим, але вловлюваним у химерних подіях і яскравих снах. І чим далі, то більше Гессі розуміє: вона має розгадати хитросплетіння цих світів — лише тоді сповна пізнає себе…

Дівчина балансує між очікуваннями інших і тим, до чого озивається її серце, але рано чи пізно доведеться обирати. Це історія довгих пошуків і неминучих потрясінь. Історія давніх богів, долі яких вплелися в життя людей. І про те, що закохатися до нестями можна, просто побачивши очі, які до тебе всміхаються. Розповідь про звичайну дівчинку та її незвичайну внутрішню магію. Показать

Гессі

«Він казав, що щастя — то вельми химерна річ, але спробувати, безумовно, варто. І відтоді Гессі пробувала.»

«Гессі» Наталія Матолінець

Гессі

«— Я тебе вигадала? — спитала Гессі у власника блакитних очей. — Бо ж ти мені так часто снишся. Вона знала, що це жарт, і він знав. І підіграв їй за мовчазною обопільною згодою. — Ображаєш, юна Гестіє. — Очі всміхались. — Ми стільки разів бачились, і ти вважаєш, що я — тільки вигадка? — Але ж то сни були... — додала вона пошепки, тішачись від звуку його голосу. — А сни не враховуються у твоєму внутрішньому списку місць для гарної зустрічі?»

«Гессі» Наталія Матолінець

Гессі

«— А тепер я хочу бути щасливою від усього. Від того, що в мене в чашці стигне улюблений чай. Від того, що ти прийшла на гостину й принесла мені шаль. Від того, як із лісу вранці наповзає туман, а в сутінках сонце світиться золоченим мідяком крізь гілля. Я примушую себе іноді дивитись на світ і відчувати його, бо після того, як Аїден пішов, занурилась в одну сіру темінь. А іноді прокидаюсь сама-самісінька на світанку, виходжу на веранду, боса й замерзла, ловлю дрижаки і думаю — це все прекрасне. Життя прекрасне!»

«Гессі» Наталія Матолінець

Гессі

«Смерть завжди ходить з нами поряд. Вона так близько, що ми можемо й не помітити її наближення, поки холодні руки не зімкнуться в нас на шиї. Тому, поки в мене ще є час, я хочу пожити так, як прагнув завжди.»

«Гессі» Наталія Матолінець

Гессі

«- Смерті не існує, - провадив далі незнайомець, і тон його був до мурашок на шкірі серйозний. - Тобто не так. Ти вмираєш кожної-кожнісінької миті: той ти, який є зараз, через секунду стає вже іншим»

«Гессі» Наталія Матолінець

Гессі

«Чи ми теж лише пісня на вітрі? Крик у порожнечу? Чи ми вічна історія?..»

«Гессі» Наталія Матолінець

Гессі

«Бо ж не можна завжди згадувати тільки хороше. І не можна любити когось тільки за приємні спогади.»

«Гессі» Наталія Матолінець

Гессі

«- А чому ти хочеш фотографувати людей, а не квіти чи краєвиди? -Фотографія - це спогад. Квітам не потрібні спогади. Вони йдуть у землю, щоб повернутися навесні. Люди ж ідуть у землю,але не повертаються...»

«Гессі» Наталія Матолінець

Интересные посты

Будьте тверды!

Советская фантастика не первого эшелона – это, в первую очередь, неприкрытая агитка о прекрасном... Читать далее

«И немедленно выпил»

«- Я одну вашу вещицу – читала. И знаете: я бы никогда не подумала, что на полсотне страниц можно... Читать далее

Писатели без высшего образования

В усредненном общественном сознании писатель – это человек этакой безудержной интеллектуальной... Читать далее

Фанаты «Властелина колец» нашли утерянный советский спектакль по мотивам книги

Телеспектакль «Хранители», снятый по первой книги серии «Властелина колец» был впервые опубликован... Читать далее

Прямой эфир

Рецензия недели

Москва - Петушки

«Москва - Петушки» Венедикт Ерофеев

«- Я одну вашу вещицу – читала. И знаете: я бы никогда не подумала, что на полсотне страниц можно столько нанести околесицы. Это выше человеческих сил!» Венедикт Ерофеев «Москва-Петушки»... Читать далее

Nаtалка Nаtалка3 дня 7 часов 7 минут назад

Все рецензии

Реклама на проекте