Цитаты из книги «Маруся Чурай»
«Не помста це була, не божевілля. Людина спроста ближнього не вб’є. Я не труїла. Те прокляте зілля він випив сам. Воно було моє. Я ту отруту з розпачу зібрала. Я змалку знаю, де яке зело.»
«Ця дівчина... Обличчя, як з ікон. І ви її збираєтесь карати?! А що, як інший вибрати закон,— не з боку вбивства, а із боку зради?»
«Він перестав ходить на вечорниці, не зачіпав дівчат і молодиць. А все ходив до тої чарівниці, недарма в річці топлять чарівниць.»
«Чурай Маруся, що його любила, любила, справді, вірно і давно, тоді його із ревнощів убила, підсипавши отруту у вино.»
«Маруся — відьма, що у Полтаві гіршої нема, що всі це знають, і по ній це видно, і що вона ж співала і сама»
